Історія кафедри

Історія кафедри

23 жовтня 2023 року

Кафедра загальної хірургії заснована в 1934 році. Ініціатором і одним з організаторів кафедри був головний лікар Вінницької обласної лікарні, перший завідувач навчальної частини інституту, відомий хірург, вчений і педагог професор Болярський Микола Миколайович, а першим завідувачем кафедри став професор Гурєвич Григорій Марк ович, який народився 08.09.1898 року в м. Гомелі. Закінчив Київську медичну академію в 1920 році. Праці Г.М.Гурєвича присвячені проблемам хірургічної ендокринології (зобу), переливанню крові, загальній і військово-польовій хірургії.

Гурєвич Г.М. вперше ввів переливання крові у Вінниці, створив пункт переливання крові, який став обласною станцією. Кафедра спеціалізувалася на патофізіології і біохімії. В 1935 році була створена комісія для відзначення ювілею М.І.Пирогова.

1934–1940: 30 наукових праць, 3 кандидатські дисертації. Велика Вітчизняна війна: Головний хірург Сталінградського та Південного фронтів. Звання “Заслужений діяч науки Української РСР” (1943), 4 ордени, медалі. Помер 1969 у Харкові.

Перший асистент і доцент – Микола Миколайович Головцев. Між 1940-41 і 1944-45 – керівник кафедри Мойсей Юлійович Лорин-Епштейн, народився 1888 в Прибалтиці, закінчив Паризький університет 1915.

Під час обох воєн служив у військах, став професором в 1938 році, вніс внесок у медицину. Загинув у 1945 році. Після нього, кафедру очолив М.М.Головцев, а потім М.О.Благовєщенський. Кафедра покращила умови навчання та провела дослідження наслідків травматизму ветеранів війни під керівництвом Благовєщенського.

Професор Аркадій Г. Караванов, народився 1907 р., закінчив Харківський медичний інститут 1931 р. Здобув докторський ступінь 1939 р. За війни служив в Червоній Армії як фахівець з переливання крові. У 1951 р. очолив кафедру загальної хірургії Вінницького медичного інституту, активно досліджував хірургію та переливання крові, публікував багато наукових праць.

У 1954 р. кафедру очолив професор А.П.Юрихін, народився 20.06.1900 р. Здобув докторський ступінь у 1953 р. та активно сприяв розвитку медицини та наукових досліджень.

У 1954 році кафедру очолив професор А.П.Юрихін, народився 20.06.1900 р. Здобув докторський ступінь у 1953 р. та активно сприяв розвитку медицини та наукових досліджень.

Професор А.П. Юрихін, завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького медичного інституту, спеціалізувався в дослідженні гострої кишкової непрохідності і активно досліджував патогенез і лікування цього стану. Він також був доповідачем на хірургічному з’їзді та співпрацював з іншими видатними спеціалістами, включаючи С.П. Білканію, М.Є. Дідуру, В.Г. Зорю, С.Є. Камінського та С.С. Колібабу.

Север’ян Павлович Білканія (17.11.1914 – ?) закінчив Тбіліський медичний інститут у 1941 році. Під час Великої Вітчизняної війни, він працював військовим лікарем. Пізніше служив у медичних підрозділах Радянської Армії. По завершенні війни він працював у медичних дослідженнях та лікуванні в Вінниці, зосереджуючись на проблемах кишкової непрохідності та завороту сигмовидної кишки. С.П. Білканія отримав численні нагороди та звання, включаючи Заслуженого лікаря України та Почесного громадянина міста Вінниці.

Професор Віктор Григорович Зоря (1920 – ?) був військовим лікарем під час війни, автором 76 наукових робіт та монографій, які включали підготовку 1 доктора медичних наук та 5 кандидатів. Він отримав численні ордени і медалі за свої досягнення.

Савелій Еммануїлович Камінський (1919 – ?) закінчив медичний інститут та служив як нейрохірург у фронтовому госпіталі під час війни. Він досліджував питання радіометрії та хлоремії і написав 30 наукових робіт та 11 раціональних пропозицій. Савелій Еммануїлович був нагороджений орденами і медалями за свої внески.

Сергій Семенович Колібаба досліджував газовий склад крові та розробив методику оксигенації консервованої крові для зниження смертності при кишковій непрохідності. Він захистив дисертацію на кандидата медичних наук в 1970 році і пішов на пенсію в 2009 році.

Марія Євтухівна Дідур була начальником хірургічного відділення під час Великої Вітчизняної війни та досліджувала лейкоцитоз при апендициті. Вона захистила кандидатську дисертацію в 1961 році і пішла на заслужений відпочинок в 1979 році.

На кафедрі також досліджували білковий кровозамінник БК-8 за дисертацією М.К. Дремлюги, а після Анатолія Павловича Юрихіна її очолив Сергій Сергійович Забозлаєв, доктор медичних наук і професор.

До кафедри приєдналися М.Д. Желіба, О.О. Жупанов, С.Д. Хіміч. Олександр Якович народився в 1924 році в с. Кирнасівка, Вінницька область. Закінчив Вінницький медичний інститут в 1951 році. Служив у Радянській Армії, брав участь у бойових діях та був поранений. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Алопластика капроновим протезом передньої черевної стінки при грижах і дефектах”. У 1975 році успішно захистив докторську дисертацію на тему “Хірургія осложненого каменного холецистита”.

Олександр Якович проводив наукові дослідження в галузі патології органів травлення, зокрема ускладненого холециститу, патології жовчних шляхів і підшлункової залози. Розробив класифікацію ускладненого каменевого холециститу. Розроблені методи включають реґіонарну перфузію протеолітичних препаратів та холодову блокаду новокаїном через круглу зв’язку печінки при гострому панкреатиті і холецистопанкреатиті. Окрім того, введено новий метод дренування загальної жовчної протоки через бокове вікно міхурової протоки та встановлені нові показання для папілосфінктеротомії при локально розширеній ампулі футерова сосочка з наявністю каміння. Він є автором 365 наукових праць, 1 монографії, 12 свідоцтв на винаходження та 126 посвідчень на рацпропозиції, а також ініціатором розробки нової навчальної програми та підручника з загальної хірургії.

Під керівництвом О.Я. Фіщенка було захищено кандидатські дисертації таких аспірантів:

1. Б.І. Дударенко: “Порівняльна оцінка методів хірургічного лікування”.
2. О.Я. Сливко: “Дослідження складу жовчі та каменів у жовчному міхурі”.
3. І.Н. Ошовський: “Лікування захворювань підшлункової залози та панкреатиту”.
4. М.Д. Желіба: “Лікування холециститу у літньому віці”.
5. С.Д. Хіміч: “Використання жовчного протока у хірургії”.
6. О.О. Жупанов: “Обробка ложа жовчного міхура”.

Олександр Якович проводив дослідження органів травлення та гострих хірургічних інфекцій, розробивши нові методи лікування і профілактики. Також було захищено кандидатські дисертації на інших кафедрах з питань антисептика та методів обробки ран. Олександр Павлович Жученко захистив докторську дисертацію і сприяв розвитку відповідної навчальної програми та підручника з хірургії.

Під керівництвом М.Д. Желіби проводилися дослідження антисептика декаметоксину та його застосування для профілактики та лікування гострої хірургічної гнійної інфекції. В результаті цих досліджень була захищена докторська дисертація. Кафедра також була визнана опорною серед однопрофільних кафедр вищих медичних навчальних закладів України і організовувала наради та конференції з питань поліпшення навчального процесу. Крім того, кафедра працювала над створенням нового підручника “Загальна хірургія”, який був адаптований до нової навчальної програми.

Після смерті професора О.Я. Фіщенка в 1994 році кафедру очолив доцент М.Д. Желіба, який закінчив Вінницький державний медичний інститут ім. М.І. Пирогова в 1972 році. Він має практичний досвід роботи ординатором та лікарем-хірургом і займався науковою та педагогічною діяльністю, отримавши корисний досвід від своїх вчителів.

З 2016 року кафедру очолює професор С.Д. Хіміч, який закінчив Вінницький медичний інститут у 1986 році. Він пройшов клінічну ординатуру, став доцентом у 2000 році та професором у 2005 році. С.Д. Хіміч є автором 350 наукових праць, отримав відзнаки від МОЗ і МОН України, був визнаний науковцем року у 2019 році