Робота лікаря – це праця Бога у нашому домі

ЗАВІДУВАЧ РЕНТГЕНОХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ ДУ «ІНСТИТУТ ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ ІМ. В. Т. ЗАЙЦЕВА НАМН УКРАЇНИ» Авдосьєв Юрій Володимирович

23 жовтня 2023 року

Минулого тижня двоє лікарів отримали з рук єпископа Кіровоградського та Новомиргородського, митрополита Йоасафа особливу нагороду – орден Святителя Луки Кримського. Церемонія вручення відбулася у Лікарні Святого Луки (більш відомої жителям Кропивницького як «Ацинус»). Ця нагорода є примітною тим, що, як зазначив владика Йоасаф, є символом визнання церквою нелегкої праці медиків. Сам архієпископ Лука Кримський (1877-1961, у світі Валентин Войно-Ясенецький) до зведення у духовний сан багато років пропрацював хірургом, займався науковою діяльністю, написав серію наукових праць з анестезіології, був удостоєний ступеня доктора медичних наук. Рішення про вручення духовного ордена його імені тому чи іншому кандидату приймається особисто Митрополитом Київським та всієї України. Хто ж був удостоєний цієї високої нагороди?

– Я сам родом із Вінниці, ріс у династії медиків і все життя мріяв бути лікарем, – розповів про себе Сергій Одарченко. – У 14 років я почав працювати санітаром у бригаді швидкої допомоги, потім працював фельдшером, медбратом. Після університету здобув спеціальність онкохірурга та працював у Вінницькому онкологічному диспансері. Займався та займаюся викладацькою діяльністю – спочатку читав онкологію у Вінницькому медуніверситеті, займався клінічними дослідженнями, був заступником головного лікаря з хірургії. Потім переїхав працювати до Кропивницького як головного лікаря «Українського центру томотерапії». Я керував цією клінікою на етапі її розвитку. Зараз це одна з найсучасніших клінік лікування онкологічних захворювань. Сьогодні я працюю у Києві – очолюю експертний центр, який поєднує кілька онкологічних клінік.

Другу нагороду отримав Юрій Володимирович Авдосьєв – провідний спеціаліст Харківського інституту загальної та невідкладної хірургії ім. Зайцева, завідувач відділення рентген-хірургії. Розробив ряд новаторських методик надання невідкладної допомоги, деякі з них були успішно застосовані у лікуванні неоперабельних пухлин при раку четвертого ступеня.

– Це перша нагорода, яку я одержав за свої 55 років роботи, – каже Юрій Володимирович. – І я радий, що вона радше духовного плану. Це означає, що я дещо досяг не лише на професійній ниві, а й у втіленні ідей гуманізму, які лежать в основі роботи лікаря. Якщо говорити про себе, то наголошу – я не з родини медиків, але дуже хотів лікувати людей. Понад 20 років я безпосередньо працюю з онкологічними хворими, причому з тяжкими, вмираючими. А для цих людей вчасно сказані слова підтримки часто виявляються важливішими за препарати. Моя сфера зараз переживає прорив – багатьом пацієнтам, яких раніше визнавали паліативними, ми можемо подарувати три, п’ять, сім років життя. Сам я живу та працюю в Харкові, але з радістю приймаю запрошення та їду в інші міста оперувати, у тому числі до Кропивницького. Головна умова – наявність сучасної апаратури, без якої низка операцій просто неможлива.

Не випадково обидва представлені до нагороди фахівці працюють в онкології – сфері, в якій тілесні страждання найсильніше переплелися з душевними муками. У цих лікарів надзвичайно важке завдання, що часто виходить за межі компетенції медика і потребує великої моральної напруги. Лікарю доводиться ставати частково священиком. Тому, на думку владики Йоасафа, серед медиків є багато віруючих людей. Яскравим прикладом цього є сам головний лікар «Ацинуса» Григорій Урсол.

– Медицина та служіння Богові – діяння схожі, – зазначив владика, – оскільки разом вони цілісно лікують та підтримують людину: медицина лікує тіло, віра – дух. Я сам давно знаю Григорія Миколайовича – він великий друг церкви. Я знаю його сім’ю – глибоко віруючих людей, які шанують Бога. Медицина і віра тісно пов’язані, починаючи з витоків християнства. Апостол Лука був лікарем. Перші святі на Русі – Агапіт Печерський, Іпатій Печерський – були ченцями Києво-Печерської лаври, але водночас вони були лікарями. Професія лікаря є богоугодною, його праця – це праця Бога у нашому домі. Тому Українська православна церква заснувала орден Святого Луки, а я клопотав перед Митрополитом Київським та Усія України Онуфрієм про нагородження найдостойніших – і прислухався до думки Григорія Миколайовича. Тож у цьому є і його заслуга.